Вічне життя не є нескінченним дублюванням теперішнього часу, але чимось зовсім новим. Про це говорив Папа Венедикт XVI, проповідуючи під час Служби Божої, яку він очолив у суботу, 3 листопада, в базиліці Святого Петра у Ватикані.

В цій Літургії взяли участь біля 40 кардиналів, біля 20 єпископів, в тому числі єпископ Іриней Білик, Канонік Папської Базиліки Санта Марія Маджоре; сотні священиків, монахів, монахинь, вірних та Дипломатичний Корпус при Святому Престолі.

Євхаристійна жертва підносилася в наміренні 10 кардиналів та 143 архієреїв, що відійшли по вічну нагороду протягом року. Серед них є три ієрархи УГКЦ – архієпископ Михайло Бздель, ЧНІ; єпископ Єфрем Кривий, ЧСВВ, та владика Роман Даниляк, які виконували своє служіння в єпархіях діаспори.

«Парадоксально, але смерть зберігає те, чого не може затримати життя. Як наші померлі жили, що любили, чого боялися та сподівалися, що відкидали, ми, зокрема, відкриваємо при могилах, які залишилися немовби єдиним віддзеркаленням їхнього існування, їхнього світу», – сказав Венедикт XVI, додаючи, що таким чином цвинтарі стають немовби місцями, де живі зустрічаються з померлими, відновляючи з ними зв’язки, які навіть смерть не змогла розірвати. Адже, за словами Папи, проходячись місцями поховання, ми немовби переступаємо нематеріальний поріг, «входячи у спілкування з тими, хто зберігає там своє минуле, сповнене радостями і болями, поразками та надіями». «А це стається тому, – пояснив він, – що смерть стосується сьогоднішньої людини так само, як і тієї з минулого, і якщо багато речей з минулого стали для нас чужими, смерть залишається такою самою».

Перед обличчям такої дійсності людина шукає промінь світла, який оживляє надію. «Як же ж ми, християни, відповідаємо на питання про смерть? – вів далі Венедикт XVI. – Відповідаємо вірою в Бога, поглядом стійкої надії, яка ґрунтується на смерті та воскресінні Ісуса Христа. Отож, смерть відкриває життя, оте вічне, яке не є нескінченним дублюванням теперішнього часу, але чимось зовсім новим». Віра вчить нас, що безсмертя, якого прагнемо, це не якась ідея, але «взаємини повного сопричастя з живим Богом: перебування в Його руках, Його любові, це ставати у Ньому одністю з усіма братами й сестрами, яких Він створив та відкупив». «Наша надія, – додав Папа, – опирається на Божій любові, яка сяє у Христовому хресті та відлунює у серці словами, зверненими до розкаяного розбійника: Сьогодні будеш зі мною в раю».

Згадуючи тих, за кого молилися під час цієї Літургії, про їхнє свідчення, Папа зазначив, що в них можемо розпізнати отих «тихих», «милосердних», «чистих серцем», «миротворців», про яких говорить Ісус в Нагірній проповіді. «Пастирі, яких сьогодні спогадуємо, – сказав він, – у дійсності, з вірністю та любов’ю служили Церкві, іноді протистоячи важким випробуванням, забезпечуючи довіреній отарі належну увагу та турботу. У різноманітності дарів та обов’язків, вони дали приклад пильної чуйності, мудрої та ревної посвяти Божому Царству».

За словами Папи Євхаристійна трапеза випереджує у красномовний спосіб Царство Небесне, яке Господь обіцяв під час згаданої Нагірної проповіді. «Молімося, – закликав Венедикт XVI, – щоб це здійснилося для усіх. Наша молитва підтримується цією міцною надією, яка не розчаровує, тому що запевнена Христом, Який забажав пережити у тілі досвід смерті, щоб затріумфувати над нею через чудесну подію Воскресіння».

«Чому шукаєте живого між померлими? Його нема тут. Він воскрес», – сказав ангел жінкам-мироносицям при порожньому Христовому гробі. Ця благовість «через століття дійшла і до нас, і пропонує нам, також і під час цього літургійного зібрання, визначальну причину нашої надії», – зазначив Папа, пригадуючи слова святого Павла, що «коли ми з Христом умерли, то віримо, що й житимемо з Ним».

«Поруч з особливим людським існуванням Божого Сина, бачимо життя Його Найсвятішої Матері, Яку єдину з-поміж створінь вшановуємо, як Непорочну та повну благодаті», – сказав на завершення Бенедикт XVI, поручаючи Її материнському заступництву душі спогадуваних архиєреїв, «щоб Вона ввела їх у вічне Царство Отця, оточених великою кількістю вірних, для яких вони присвятили своє життя».