Кілометрова черга, що складалась з приблизно шести тисяч журналістів, коментаторів, ведучих, телеоператорів, фотографів, чимало з них у супроводі сімей, з понад вісімдесяти країн світу, які висвітлювали надзвичайні події католицької Церкви, починаючи від зречення Папи Венедикта ХVІ до вибору нового Папи Франциска, кілька годин впорядковано й терпеливо очікувала входу до залу імені Папи Павла VІ у Ватикані, щоб взяти у участь у першій аудієнції з Папою. Так, як і його попередники, Іван Павло ІІ та Венедикт ХVІ, Папа дав першу прилюдну аудієнцію саме працівникам засобів суспільних комунікацій. Зустріч із Папою відбулась у святковій та неформальній атмосфері.

Архієпископ Клаудіо Марія Челлі, президент Папської Ради суспільних комунікацій, привітав Папу в імені не тільки акредитованих працівників світових мас-медіа, але також і ватиканських, як Телевізійний Центр Ватикану, газети «Ль’Оссерваторе Романо», Ватиканського Радіо, Прес-Центру Ватикану.

Папа Франциск щиро подякував працівникам засобів масової інформації, зокрема, за те, що зуміли висвітлити історичні події Церкви, маючи на увазі найвідповіднішу перспективу, в якій вони повинні були бути представлені, тобто в перспективі віри. У ці дні очі католицького і некатолицького світу були звернені до Вічного Міста, зокрема до Апостольської Столиці. Церковні події, за словами Папи, не є складнішими від політичних чи економічних, однак, мають одну фундаментальну характеристику – вони відповідають логіці, яка не є властивою, так би мовити, світській категорії, і тому їх нелегко інтерпретувати та сповіщати широкій та різноманітній аудиторії. «І, насправді, – наголосив Папа, – хоч Церква є також і людською, історичною інституцією, з усім тим, що це означає, однак, вона не має політичної природи, але фундаментально духовну – вона є Божим Людом, Святим Божим Людом, який прямує на зустріч з Ісусом Христом. Тільки у такій перспективі собі можна повністю усвідомити причини того, що звершує Церква.  

Папа підкреслив, що Пастирем Церкви є Христос, але Його присутність в історії здійснюється через свободу людей: серед них вибирається один, щоб служити як Вікарій, Наступник Апостола Петра, однак, Христос є центром. Не Наступник Петра, але Христос. Христос – це основний орієнтир, серце Церкви. Без Нього ні Петро, ні Церква не існували б і не мали би рації існувати. Як багато разів повторював Венедикт ХVІ, Христос присутній і керує Церквою. В усьому, що сталось, головною дійовою особою є Святий Дух. Це Він надихав рішення Венедикта ХVІ для добра Церкви, це Він провадив кардиналами в молитві та виборі.

Його Святість зазначив, що праця журналістів потребує студій, чутливості, досвіду, як і багато інших професій, але вимагає особливої уваги стосовно правди, добра й краси. «І це нас особливо зближує, – сказав Папа, – бо Церква існує для того, щоб переказувати саме це: втілену Істину, Добро й Красу. Всі ми покликані комунікувати не нас самих, а цю екзистенціальну тріаду, що узгоджує істину, добро й красу.

Далі Папа пояснив, чому він вибрав для себе саме ім’я «Франциск», а на закінчення щиро сказав: «Я вас дуже люблю, дякую за все те, що ви зробили. І думаю про вашу працю. Бажаю вам працювати спокійно та плідно і дедалі краще пізнавати Євангеліє Ісуса Христа й дійсність Церкви. Вручаю вас заступництву Пречистої Діви Марії, Зорі євангелізації. І бажаю всього найкращого вам та вашим сім’ям, кожній з ваших родин. Сердечно уділяю вам усім благословення. Дякую».

Папа особисто привітав деяких представників засобів суспільних комунікацій. Серед них був також і о.Уґо Ґулльєрмо Ортіс, ТІ, з Аргентини, керівник іспаномовного відділу Радіо Ватикану, який, як мало хто, особисто знає нового Папу, адже отець Хорхе Берґольйо був його першим Провінційним настоятелем, коли той вступив до Ордену Єзуїтів, а потім був ректором семінарії, де він приготовлявся до священства.

Його Святість завершив зустріч з журналістами, промовляючи іспанською мовою: «Я сказав, що сердечно уділяю вам благословення. Беручи до уваги, що багато з вас не належать до католицької Церкви, інші – не є віруючими, сердечно уділяю це благословення в тиші, кожному з вас, шануючи совість кожного, однак, знаючи, що кожен із вас є Божою дитиною, – а коли в залі замовкли оплески, мовив: Нехай вас Бог благословить!»