Цього року Благовіщення Пресвятої Діви Марії 7 квітня припало в Хрестопоклінну неділю. В Папській базиліці Санта Марія Маджоре Архієрейську Літургію очолив владика Іриней Білик, Канонік цієї Базиліки.

У своєму слові Владика привітав всіх, що прибули цієї святкової неділі до Папської Базиліки Санта Марія Маджоре.

Владика наголосив, що свято Благовіщеня Діви Марії оспівується як «початок нашого спасіння». Діва Марія приймає Божу волю і погоджується стати матір’ю Сина Божого. Вона народжує Ісуса, Сина Божого і стає Богородицею (по грецьки «Theotokos»), як проголошує Ефезький Собор.

Особливого значення почитання Богородиці набуло внаслідок христологічних суперечок V ст. Публічним противником титулу «Theotokos» (Богородиця) став Несторій, який поширив єресь у Церкві, названу його іменем. Він заперечував загальноприйняту традицію величати Марію Богородицею або Божою Матір’ю і запропонував інший варіант – Христородиця (christotokos) або «та, яка прийняла Бога».

Для вияснення позиції Несторія був скликаний у 431 році Вселенський собор у Ефесі. Що цікаво, Ефес згідно з переданням був містом, де жила Богородиця. І Західна, і Східна Церква погоджуються з можливістю перебування Діви Марії в цьому місті, хоч місцем її смерти вважається Єрусалим. Ефеський собор 431 року розпочався саме у храмі, присвяченому Богородиці. А у V ст. церкви будували на місцях, де жили або померли святі.

Пречиста Діва Марія визнана такою, яка справді заслуговує титулу Матері Божої (грец. Theotokos), бо Христос був єдиним і нероздільним від самого зачаття, людиною і однозначно Богом. З лона Діви вийшла не людина, яка гостить Бога, але Слово, Син Божий воплочений і вочоловічений. Папа  Сикст ІІІ (V ст.) на згадку про собор наказав вмістити богородичні мозаїки в базиліці Санта Марія Маджоре, будівництво якої з бажання Самої Богородиці розпочалось в 432 році.

Третя неділя Великого посту називається Хрестопоклонною. Поклоніння хрестові у Хрестопоклонну неділю не є виразом покаяння, а радше виявом тріумфу хреста над смертю.

Богослужіння цієї неділі не говорять нам про хрест як символ терпіння, покути чи пониження, а радше величають святий хрест як символ радості, символ перемоги і тріумфу, що завершує світле Воскресіння. «Коли хтось хоче йти за мною, нехай: 1)зречеться себе самого, 2)візьме на себе хрест свій і 3)йде слідом за мною. Бо хто хоче спасти свою душу, той її погубить; а хто погубить свою душу мене ради та Євангелії, той її спасе.  Бо яка користь людині здобути світ увесь, а занапастити свою душу? 37 Що бо людина може дати взамін за власну душу?» (Мк. 8,34-37).

Нехай же хрест христовий допомагає нам перемагати хрести нашого життя і йти до нашого особистого воскресіння. На завершення свого слова Владика заохотив присутніх дякувати завжди Діві Марії за її Боже Материнство і просити, щоб вона допомагала нам нести наші особисті хрести.І з цієї нагоди єпископ Іриней уділив всім своє єпископське благословення. Також Владика молився за оздоровлення всіх хворих і немічних та освятив всі предмети релігійного вжитку, які віруючі принесли до Базиліки.

Всі присутні мали нагоду вшанувати святі реліквії Пресвятої Богородиці і Хреста Господнього, які дбайливо зберігаються в цій Базиліці.