«Кожна дитина, яка народжується – це дар радості й надії, і кожна дитина, яку охрещують – це чудо віри і свято для Божої родини» – ствердив Папа Франциск у свято Господнього Хрещення, яке відзначала Церква латинського обряду. В Сикстинській каплиці у Ватикані Святіший Отець особисто уділив хрещення 32 немовлятам. «Разом із вами дякую за цих малят і за кожне нове життя, – сказав він. – Мені подобається христити дітей. Дуже подобається!»

Звертаючи увагу на євангельське читання, яке підкреслювало, що коли Ісус прийняв хрещення від Івана в Йордані, «розкрилося йому небо» (Мт 3,16), Папа наголосив, що це є здійсненням пророцтв. «Якщо небеса замкнені, то наш горизонт у цьому земному житті є темним, безнадійним, – сказав він. – Навпаки, святкуючи Різдво, віра ще раз дала нам впевненість у тому, що з приходом Ісуса небеса відкрились. В день Господнього Хрещення ми знову бачимо відкрите небо. Явлення Божого Сина на землі означає початок великого часу милосердя – після того, як гріх замкнув небеса, немов піднімаючи бар’єр між людиною та її Творцем. З народженням Ісуса небеса відкриваються! В Христі Бог дає нам гарантію непорушної любові. Від тієї миті, коли Слово стало тілом, можна побачити відкрите небо. Це було можливим для пастирів з Вифлеєму, для мудреців зі Сходу, для Івана Хрестителя, святого первомученика Стефана, який вигукнув: «Ось бачу відкрите небо!» (Ді 7, 56). І це також можливе для кожного з нас, якщо дозволимо, щоб нас огорнула любов Бога, яка вперше нам дана за посередництвом Святого Духа при Хрещенні. Дозвольмо, щоб нас переповнила Божа любов! Це великий час милосердя! Не забувайте: це великий час милосердя!»

Папа підкреслив, що у словах, які прозвучали з неба: «Це Син мій любий, що його я вподобав» (Мт 3, 17), Ісус отримує схвалення Небесного Отця, Який посилає Його саме для того, щоб розділити наш людський стан, нашу убогість. Розділити долю – це справжня любов. Це вияв і джерело справжньої любові.

«Чи вам не здається, – запитав Папа Франциск, – що в наш час потребуємо доповнення братерського поділу і любові? Не здається вам, що всім нам потрібно додаткової милосердної любові? Не тієї, яка задовольняється тимчасовою допомогою, що не зобов’язує, не виставляє на риск, але тієї, яка розділяє долю, бере на себе труднощі та страждання ближнього. Якого ж смаку набирає життя, коли ми дозволяємо, щоб нас огорнула Божа любов!»

(За матеріалами радіо «Ватикан»)