Рим, як і Київ, розташований на семи пагорбах. Вони складають Септімонціум (septem - сім, mons - пагорб; семихолміє): Авентін, Вемінал, Квірінал, Капітолій, Палатін, Еськвілін, Целій. На Есквіліні знаходиться одна з чотирьох найбільших базилік Риму, які називаються Папськими, - Санта Марія Маджоре.

Щороку 5 серпня Католицька Церква святкує річницю посвячення Папської базиліки Santa Maria Maggiore (Святої Марії Більшої) в Римі. Храмовий празник називають також святом Пресвятої Марії Сніжної. Ця назва пов’язана з чудом снігопаду у серпні 358 року.

 Як оповідає історія, у період понтифікату Папи Ліберія (352-366), римський патрицій Джованні і його дружина, не маючи дітей, постановили заповісти все своє майно Пресвятій Богородиці і у своїй молитві просили Богородицю, щоб Вона дала їм знати, як вони можуть передати своє майно на служіння Богородиці. І Діва Марія, вислухавши їхні щирі молитви, в чудесний спосіб вказала, в чому Вона найбільше зацікавлена. Матір Божа з'являється одночасно патрицію Джованні і його дружині,  запрошуючи їх піти подивитися на місце вкрите снігом, щоб побудувати там храм, присвячений Її імені. Значить, це був знак, яким Богородиця вказувала їм, як вони мають розпорядитися своєю спадщиною. Джованні поспішив повідомити Папу Ліберія, який їм відповів, що також мав у сні явлення Пресвятої Богородиці з цією пропозицією.

Вранці виявилося, що снігом був вкритий Есквілінський пагорб Вічного Міста. Папа Ліберій в присутності римського люду посохом накреслив на снігу периметр майбутнього храму. Тому й сам храм до наших днів називають «базиліка Ліберія» – “basilica Liberiana».

Храм було побудовано на пожертвування  римського патриція Джованні і в честь папи Ліберія називають також «Ліберіанською базилікою» або базилікою Санта Марія Маджоре (Святої Марії Більшої), яка є найдавнішою у західному світі та є найбільшим храмом у світі в честь Богородиці і тому називається «Святої Марії Більшої».  Слово «Маджоре» означає "велика", тобто найбільша з усіх присвячених Божій Матері. Її ще називають Санта Марія делла Неве ("на снігу").Спочатку тут було збудовано церковцю, а у 431 році, за бажанням Папи Сикста ІІІ – базиліку, що споруджена на згадку про Вселенський Собор у Ефесі, який проголосив, що Пресвята Діва Марія є Theotokos-Богородицею. Саме цей храм майже повністю збережений до наших днів.

Протягом століть Папи його всіляко прикрашували і наділяли різними привілеями. За понтифікату папи Бенедика XIV було видалено старий вівтар і встановлено новий, який урочисто освячено у 1750 році.  Тут в окремій каплиці зберігається чудотворна Марійська ікона «СПАСІННЯ РИМСЬКОГО ЛЮДУ» – «SALUS POPULI ROMANI»,  авторства євангелиста Луки, яку дуже почитають мешканці Вічного Міста. Римський народ прибігав до неї у важкі часи і поклонявся їй, як своїй Покровительці. У 590 році, коли чума лютувала в Римі, Папа Григорій наказав у свято Воскресіння процесійно вулицями Риму носити цю ікону Богородиці. Скрізь, де ця ікона побувала, хвороба зникла.

Треба зауважити, що тепер копія цієї ікони подорожує по світі і повертається до місця Світових Днів Молоді з Папою.

Над над головним престолом, який називається Папським, на чотирьох колонах з позолоченої бронзи, оповитих пальмовими гілками, височіє бальдахім. Під цим престолом   в саркофазі з броньованого скла зберігаються ясла з Вифлеємського вертепу. У цих яслах лежало в Різдвяну ніч Богодитятко Ісус. П'ять дощечок, що складали ясла, зараз зберігаються в розібраному вигляді. Привезені вони були з Палестини в 642 р. Раніше вони були доступні прочанам тільки один день на рік, тобто в сам день Різдва - 25 грудня.

В Базиліці зберігається багато різних святих реліквій, як наприклад фрагменти волосся Діви-Марії, яке за переданням побожні християни знайшли на місці Її поховання після Успіня. Також тут можна побачити фрагменти ризи Богородиці. Тут зберігається також велика частина з хреста Господнього та колючки з тернового вінка Ісуса Христа.

Тут також знаходяться мощі св.апостола Матія, який був обраний після Вознесіння Господа замість відпалого Юди-зрадника. Про це розповідає книга Діянь св. Апостолів (1:21-26). Поруч знаходяться мощі св.апостола від 70-ти св.Єпафра, якого апостол Павло називає "нашим любим товаришем" (Кол.1: 7). Він жив у Римі, коли там перебував у кайданах ап.Павло. Тут також знаходяться мощі св.Єроніма (+419 р.). Цей аскет, перекладач Святого Письма на латинську мову та екзегет, трудився в печері поблизу Вифлеєму. Мощі його були привезені разом зі святими яслами в 642 році. Треба відзначити, що св. Єронім походив зі слов'янського міста Стрідон (на кордоні Далмації і Панонії).

На згадку про чудесну появу снігу у найспекотливіші дні римського літа під час святкового Богослужіння та відправи вечірні, під час співу гімну «Величає душа моя Господа», відтворюється традиційний обряд, під час якого зі стелі Базиліки спадає каскад пелюсток білих троянд. А після заходу сонця перед храмом традиційно проводиться концерт, кульмінаційним моментом якого є пускання штучного снігу. 

Урочистості цього року розпочалися напередодні, 4 серпня, святковою вечірнею, на початку якої всі священнослужителі процесійно з запаленими свячками в Павлінській каплиці вклонилися і вшанували саму ікону Богородиці «SALUS  POPULI  ROMANI». А вранці, наступного дня в сам день свята, о 10.00 римського часу, урочисту Божественну Літургію очолив кардинал Абріль Сантос, архіпресвітер Базиліки. В Богослужінні прийняли участь також  члени Капітули Базиліки, численне духовенство і монашество з різних країн, керівництво Мальтійського Ордену та представники Дипломатичного корпусу. З Кардиналом також співслужив єпископ УГКЦ Іриней (Білик).

Базиліка Санта Марія Маджоре є однією з чотирьох основних Римських Папських Базилік, які раніше називалися Патріархальними. Історія цієї Базиліки також пов'язана з нами, слов'янами. Так, в ній 868 року апостоли слов’ян св.Кирило і св.Методій вперше відслужили Божественну Літургію на старослов’янській мові і папа Адріан II офіційно схвалив використання слов'янської мови, як четвертої Богослужбової мови на рівні з латинською, грецькою та єврейською.