Свято і праця є частиною «творчого Божого задуму»: після того, як попередньої середи Папа Франциск поділився думками «про цінність свята в житті сім’ї», 19 серпня 2015 р. він запросив застановитися над «доповнюючим елементом, яким є праця».

«Праця, як зазвичай говориться, необхідна для того, щоб утримувати родину, щоб виростити дітей, аби забезпечити своїм найдорожчим гідне життя», – сказав Святіший Отець, звернувши увагу на те, що про серйозну і чесну людину говорять також, як і про працьовиту. Адже праця, «у тисячах своїх проявів, починаючи від домашньої», є також дбанням про спільне добро. А де вчимося «працьовитого стилю життя»? «Насамперед, у родині, – відповідає Наступник святого Петра. – Сім’я виховує працьовитість завдяки прикладові батьків: тато і мама, які працюють для добра родини і суспільства».

Папа звернув увагу на те, що Пресвята Родина з Назарету, яку зустрічаємо на сторінках Євангелії, також виявляється родиною робітників, так що навіть Самого ж Ісуса називали «сином теслі» і навіть «теслею». А святий Павло перестерігає християн: «Хто не хоче працювати, нехай і не їсть», вказуючи на фальшиву духовність тих, які нічого не роблячи, живуть «на плечах» своїх ближніх. «Заанґажування у працю та духовне життя в християнському розумінні не є протиставленими між собою, – пояснив Папа. – І важливо дуже добре це зрозуміти! Молитва і праця можуть і повинні перебувати у гармонії між собою, як навчає святий Венедикт. Брак праці ранить дух, як також відсутність молитви завдає шкоду практичній діяльності».

Працювати є «притаманним людській особі», – продовжував далі Наступник святого Петра, вказуючи на те, що праця є вираженням «гідності Божого образу», а тому «праця є священною». Отож, управління зайнятістю «є великою загальнолюдською та соціальною відповідальністю, яку не можна віддати в руки небагатьох людей чи перекласти на плечі обожнюваного “ринку”. Спричинятися до втрати робочих місць означає завдавати важку соціальну кривду», – наголосив Папа, додаючи, що його дуже засмучує, коли «бачить безробітних», позбавлених «гідності приносити додому зароблений хліб», і, навпаки, дуже тішить, коли бачить «зусилля урядовців», спрямовані на створення робочих місць. «Праця – священна, праця надає гідність родині. І ми повинні молитися за те, щоб у родинах не бракувало праці», – наголосив він.

У світлі старозавітної Книги Буття, в якій тема землі, як дому-саду, ввіреного дбанню і праці людини, випереджена зворушливим уривком: «не було ще на землі ніякої польової рослини й не росла ще ніяка трава на полі, бо Господь Бог не посилав дощу на землю, і не було людини, щоб порати землю», Папа зазначив, що «праця, як і свято, є частиною задуму Бога-Творця». «Це не романтичний вираз, а Боже об’явлення, – додав він, – і на нас лежить відповідальність за те, щоб добре його зрозуміти і до глибини засвоїти. І в енцикліці “Laudato si’”, яка пропонує цілісну екологію, вміщено також наступне послання: краса землі та гідність праці створені для того, щоб бути поєднаними. Земля стає гарною, коли оброблювана людиною».

Але коли «праця відокремлюється від союзу» людини з Богом, коли «стає заручником лише логіки прибутку», тоді «отруєння душі поширюється на все інше: на повітря, воду, траву, поживу», тоді «корумпується цивільне життя і псується середовище». Наслідки цього «заторкують, насамперед, найбідніших, найбідніші родини». «Сучасна організація праці, – зауважив Глава Католицької Церкви, – іноді виявляє небезпечну тенденцію вважати родину перешкодою, тягарем, пасивом з огляду на продуктивність праці. Але про яку продуктивність йдеться? Для кого? Так зване “розумне місто”, без сумніву, багате службами й організованістю, але, наприклад, часто є ворожим до похилих віком і дітей».

Папа зазначив, що іноді ті, хто займається плануванням, зацікавлені лише індивідуальною одиницею праці, яку можна об’єднувати, використовувати або викидати, немов непотріб, відповідно до економічної доцільності. І сім’я за таких умов стоїть перед великим випробуванням. Але «коли організація праці бере її в заручники, чи навіть чинить перешкоди на її шляху, то можемо не сумніватися, що людське суспільство почало працювати проти себе самого».

Підсумовуючи, Папа сказав, що ця ситуація є «великим викликом і великою місією» для родин, які повинні ставити на карту фундаментальні основи Божого створіння: ідентичність та зв’язок між чоловіком та жінкою, народжування дітей, праця, яка одомашнює землю та робить світ придатним до життя. «Втрата цих основ, – сказав він, – це серйозна справа, й у нашому спільному дому вже надто багато тріщин! Перед нами – нелегке завдання».

(Радіо «Ватикан»)