Архієрейське Послання Владики Іринея, ЧСВВ,
Правлячого Єпископа Бучацької Єпархії УГКЦ
з нагоди свята Стрітення Господнього 2007 р.Б.
 
Всечесному духовенству, преподобним монахам і монахиням і всім вірним!

  Мир в Господі і наше Архієрейське благословення!
 
Слава Ісусу Христу!

Дорогі у Христі Брати і Сестри!

Різдвяний час завершується святом Господнього Стрітення. А святої пам’яті Святіший Отець Іван-Павло ІІ цей свято присвятив вшануванню богопосвячених осіб, тобто тих юнаків і дівчат, які своє життя присвятили служінню Богові в монашому стані.

У свято Стрітення спостерігаємо повну посвяту свого життя Пресвятої Богородиці та Її Обручника святого Йосифа служінню Богові.

Пресвята Богородиця і святий Йосиф також посвячують на служіння Небесному Отцеві Дитятко Ісуса. Коли минуло сорок днів від Його народження, Марія з Йосифом відправились до Єрусалиму, щоб там здійснити подвійний обряд, що його приписує Мойсеїв закон: для Марії - обряд очищення, а для її Первородного Сина - обряд "посвячення Богові".

Євангелист Лука каже, що в той час в Єрусалимському храмі перебували також богопосвятні особи - праведний Симеон і пророчиця Анна - духовна еліта тогочасного єврейського народу. Це два прекрасні пророчі образи: Симеон і Анна, які все своє життя посвятили на служіння Богові при Єрусалимському Храмі.

Симеон представлений в Євангелію як людина праведна і богобоязлива. Він очікує Месію, який розвеселить "засмучених Сіону" (Іс 61:3). Симеон виступає як справжній пророк. Святий Дух сповістив йому, що він не помре, доки не побачить "Господнього Помазаника". 

Натхненний Святим Духом, Симеон відправляється до храму. І як тільки Марія з Йосифом принесли Ісуса, щоб виконати приписи Закону, він бере дитя на руки, віддає славу Богові і пророкує: "Нині відпускаєш слугу твого, Владико, за твоїм словом у мирі, бо побачили очі мої спасіння твоє, що приготував ти перед усіма народами; світло на просвіту поганам і славу люду твого, Ізраїля (Лк 2,29-32).

Цей гімн звучить як подяка від імені всіх старозавітних праведників.  В ньому Симеон виражає свою віру в Месію-Господа і робить відкриття: закінчується Старий завіт, а на зміну йому приходить Новий.

Симеон знаходиться на західній межі життєвого шляху та своєї служби. Все своє життя він присвятив справі служіння Богові, яка не була з легких, але була просякнута великою надією: він побачить спасіння.

Симеон, немов патріарх Яків, що побачив сина Йосифа, якого зі сльозами чекав, тепер може піти з миром у вічність, в блаженство (пор. Бут 46:30).Кожен з нас може у образі Симеона знайти щось своє, а найбільше - відображення своїх надій. Той, хто знайшов у своєму житті Ісуса, може з певністю сказати, що він недаремно подолав життєвий шлях, хоч його життя було сповнене деколи і розчаруваннями. Той ніколи не скаже, що життя проминуло даремно і не мало ніякого змісту.

В нашому світі є багато земних служінь і достоїнств. Та всі вони закінчуються з часом, а інколи, з великими розчаруваннями і не дають майже нічого для вічності. А якщо були зв’язані з людською кривдою і гріхом, то доведеться ще й покутувати. Та найдостойніше служіння – це служіння богопосвячених осіб, які присвячують себе в Церкві та у світі різноманітній праці та служінню, згідно зі своїми харизмами і завданнями в Церкві. Місія всіх монахів і монахинь – це постійне нагадування світові про найбільшу вартість небесних вічних дібр, бо вони є п’ятим живим Євангелієм і основою Церкви Христової. Вже саме братнє життя є живим пророцтвом у суспільстві.

Велика радість для батьків, коли вони виховали свою дитину на вченого, чи успішного бізнесмена чи політика, а чи може міністра, чи навіть Президента. Але найбільша заслуга і благословення від Бога для батьків, коли вони виховали свою дитину і не пошкодували на повну посвяту і служіння Богові в монашому стані. Через таку посвяту Бог зсилає найбільші ласки і для тих батьків, і для того народу! А також велика відповідальність лягає на тих батьків, які часто перешкоджають такому вибору своїх дітей.

Про Дитину Симеон пророкує як про знак протиріччя. Біля нього, немов під прапорами, згуртовуються, збираються та розділяються люди - одні на загибель - інші на славу, одні на смерть - інші на воскресіння. Спасіння і смерть залежать від того, чи людина прийме, а чи відкине Христа, який стане суддею для усіх народів.

Євангелист Лука підкреслює, що разом з Симеоном біля храму очікувала старенька жінка Анна, дочка Фамуїла, за походженням з півночі Палестини. Вона прожила тільки сім років з чоловіком і вже багато років жила як вдова. Перебувала в храмі більше, ніж вдома, "служила Богові вдень і вночі, постом і молитвою" (Лк 2:37). Вже давно чекала на прихід Месії. Старенька нічого не пророкувала про Ісуса, та все-таки євангелист називає її пророчицею. Вона в повен голос сповістила про прихід Месії, якого щойно побачила на власні очі! Не говорила нічого особливого, а тільки про те, що бачила біля храму та почула від Симеона. Пророчицею названа тому, що пророками називають не тільки тих, що віщують майбуття, але й цих, що поширюють Боже об’явлення.

Монахи і монахині в особливий спосіб виражають у Церкві свою ідентичність як пророків, беручи особливу участь у пророчій місії Христа. Бути знаком для світу – це по пророчому свідчити про першість Бога і євангельських цінностей. Взірцем для наслідування для перших монахів був пророк Ілля, який жив у присутності Божій та заступався за свій народ і без страху звіщав Божу волю. Він обороняв Божі права за бідних перед сильними світу цього.

Теперішні жінки, які часто розчаровуються в житті – переживаючи важкі удари долі, залишаючись самотніми і вважаючи життя цілковитою порожнечею, - повинні вбачати у образі Анни і богопосвячених осіб приклад повноцінності і смислу життя, яке полягає у служінні сповна Богові. Вони повинні бути в перших рядах молитовних зібрань, покладати свої великі надії на Господа, своєю долею, надією і вірою свідчити про те, що вічне життя - це справжня дійсність, до якої прямують побожні душі.

На богопосвячене життя покладено пророче завдання – нагадувати про Божий задум стосовно людини і служити Йому. Монахи і монахині покликані розпізнавати знаки часу , людей та потреб Церкви. У кожний період часу Христова Церква потребує  на противагу різним фальшивим пророкам пророків правдивих. Треба бути пророком всередині Церкви і назовні. Пророк не боїться взяти на себе цей обов’язок – бути устами Божими, бути речником Божим.

Для Марії ця подія стала днем величезної радості: хіба не свято для душі віднести дитину до храму, щоб посвятити її Господу?! Храмові священики не розуміють, що в цю мить здійснюється прадавнє пророцтво, про що врочисто говорить старенький Симеон.

Сьогодні і постійно свята Церква складає подяку Господу Богу за дар богопосвяченого життя, тобто за тих всіх осіб, які живуть у світі, і цілковито Богу віддані. Вони є безцінним скарбом Христової Церкви.

Нехай же Пресвята Богородиця разом з богопосвятними особами: святим Йосифом Обручником, старцем Симеоном та пророчицею Анною будуть для нас заохотою в нашому богопосвятному служінні і  в плеканні та вихованні богопосвятного життя для нашої Церкви й Українського Народу!

 З нагоди свята Господнього Стрітення щиросердечно вітаю всіх богопосвятних осіб та всіх вас, і уділяю Вам моє Архієрейське Благословення:

Благодать Господа Нашого Ісуса Христа, любов Бога Отця і причастя Святого Духа нехай буде з усіма Вами завжди, нині і на віки вічні! Амінь!

Слава Ісусу Христу!

Владика Іриней (Білик) ЧСВВ,
Правлячий Єпископ Бучацької Єпархії

Дано в Улашківській обителі при чудотворних іконах Пресвятої Богородиці та Івана Хрестителя, у свято Трьох Святих 12 лютого 2007 року Божого