У Марійському духовному центрі в Погоні відбулося прощання з отцем Никодимом Гуралюком, ЧСВВ, який відійшов до Господа після багатьох років вірного служіння Богові, Церкві та людям.
Архієрейську Божественну Літургію та Чин похорону очолив владика Іриней Білик, Декан Каноніків Папської Базиліки Санта Марія Маджоре в Римі. Разом із владикою молилися владика Василь Івасюк, Єпарх Коломийський, владика Дмитро Григорак, Єпарх Бучацький, владика Йосафат Говера, Екзарх Луцький, владика Микола Семенишин, Єпископ-помічник Івано-Франківської Архієпархії, владика Петро Голіней, Єпископ-помічник Коломийської Єпархії, священники, монахи Василіянського Чину Святого Йосафата, семінаристи, рідні, друзі та численні вірні, які прибули віддати останню шану покійному душпастиреві.
Під час проповіді владика Іриней Білик зазначив, що цього дня Церква проводить в останню дорогу «дорогого співбрата — преподобного отця Никодима, монаха Чину святого Василія Великого, ревного священника, великого будівничого і невтомного трудівника на Христовій ниві».
Архиєрей наголосив, що життєвий шлях отця Никодима був свідченням вірності Богові та покликанню. Його молодість припала на часи, коли Українська Греко-Католицька Церква перебувала в підпіллі, а монаше покликання вимагало великої мужності, витривалості та готовності прийняти труднощі заради Христа.
«Це був вибір не людської вигоди, а вибір Христа. Вибір, який вимагав мужності, витривалості та безмежної довіри до Божого провидіння», — зазначив владика Іриней.
Після виходу УГКЦ із підпілля отець Никодим активно долучився до відродження церковного життя на Прикарпатті. У 1990 році він став першим секретарем відновленої Івано-Франківської духовної семінарії, де першим ректором був владика Іриней Білик. У цей непростий період потрібно було відновлювати церковні структури, організовувати навчально-виховний процес та формувати нове покоління духовенства.
Священиче служіння отця Никодима не обмежувалося одним місцем чи одним завданням: «Як декан Заліщицький, він був добрим пастирем для духовенства і мирян, умів єднати людей, підтримувати священиків та запалювати серця любов’ю до Церкви й України».
Особливою сторінкою його життя стала праця над відродженням Погінського монастиря Успіння Матері Божої та Марійського духовного центру. Завдяки його невтомним зусиллям святиня стала важливим духовним осередком і місцем паломництва для тисяч вірних.
«Він був не просто будівничим мурів. Він будував живий храм — людські серця. Він допомагав відновлювати живу Церкву, у якій люди могли зустрічатися з Богом», — підкреслив єпископ-емерит.
Архиєрей також згадав про особливий внесок отця Никодима у те, що Погінський монастир і храм отримали статус малої базиліки та духовне споріднення з Папською базилікою Санта Марія Маджоре в Римі.
«Це є спадщина, яка залишиться для наступних поколінь. До Погоні приходитимуть нові й нові прочани. Вони вже не зустрінуть тут особисто отця Никодима, але молитимуться у святині, яку він любив і якій віддав стільки своїх сил», — сказав владика.
Окремо проповідник наголосив на любові ієромонаха до Чину Святого Василія Великого та його праці для виховання нових покликань. На завершення владика Іриней підкреслив, що справжня велич людини вимірюється не кількістю прожитих років, а любов’ю та добрими ділами, які вона залишає після себе.
Отець Никодим Гуралюк належав до Василіянського Чину Святого Йосафата та присвятив своє життя духовній праці, вихованню вірних у християнському дусі та поширенню Божого слова. Його служіння залишило добрий слід у серцях багатьох людей, які сьогодні з вдячністю згадують його доброту, мудрість та душпастирську турботу.
Після завершення заупокійних богослужінь духовенство та вірні провели покійного в останню земну дорогу, підносячи молитви за упокій його душі та дякуючи Господу за дар його життя і священичого служіння.
Нехай Милосердний Господь прийме душу новопреставленого о. Никодима Гуралюка до осель праведних, а пам'ять про нього назавжди залишиться благословенною серед тих, кому він служив і кого провадив дорогою віри.
