5-го серпня святкується річниця посвячення Папської Базиліки Santa Maria Maggiore (Святої Марії Більшої). Церква щорічно святкує пам’ятку постання тієї святині, як свято Пресвятої Марії Сніжної. Як передає давня традиція, у ніч з 4 на 5 серпня 358 року, Папі Ліберієві з’явилася у сні Пресвята Богородиця і сказала збудувати церкву на тому місці, де тієї ночі випаде сніг. Вранці виявилося, що Есквілінський пагорб Вічного Міста вкритий снігом. Тож тут спочатку було збудовано церковцю, а у 431 році, за бажанням Папи Сикста ІІІ – базиліку, яка постала на згадку про Вселенський Собор у Ефесі, який проголосив, що Пресвята Діва Марія є Theotokos-Богородицею.

1 серпня 2008 р., молитвою на вервиці та Євхаристійним богослуженням, в Папській базиліці Santa Maria Maggiore розпочалося трьохденне молитовне приготування до храмового празника. 4 серпня, в надвечір’я свята, кардинал Бернард Френціс Ло, Настоятель базиліки, о 17.00 місцевого часу очолив  урочисту вечірню, після якої Службу Божу відслужив єпископ Марчелло Семераро.

Священна Дрогобицька земля, яка прославилася численними Героями - мучениками і ісповідниками – патріотами нашої Церкви і Народу, 12 липня 2008 року сотнями сердець віруючих міста Дрогобича та околиць молилася і співала та вшановувула разом з своїми мучениками-земляками,  Верховних Апостолів Петра і Павла.

Торжество храмового Свято возвеличив своєю присутністю Преосвященний Владика Іриней Білик, ЧСВВ, теперішній Канонік Римської Папської Базиліки Санта Марія Маджоре. Разом з ним співслужили канцлер Самбірсько-Дрогобицької єпархії митр.прот.Тарас Гарасимчук та ігумен дрогобицького монастиря ЧСВВ о.Олексій Горобець, а також ігумени і отці з інших монастирів, та єпархіальні священики.

Архієрейська Божественна Літургія служилася на спеціальному встановленому престолі при вході до храму, а віруючі розмістилися, не зважаючи на спекотливу сонячну погоду не тільки на прекрасно облаштованому церковному подвір*ї, а і на прилеглій дорозі, яку міліція перекрила з огляду безпеки.

Разом з усіма віруючими молилися Дрогобицькі новомученики-ієромонахи ЧСВВ Северіян Бараник, Яким Сеньківський та Віталій Байрак, з мозаїки добре по-мистецьки облаштованої на одній з бокових стін прилеглого до монастирського подвір*я будинку, яких Папа Римський Іван Павло ІІ проголосив блаженними під час свого візиту в Україну в 2001 році.

Поступово відроджується Погоня, як великий Марійський духовний центр Покутської землі, завдяки невтомним старанням теперішнього Ігумена Погонської обителі преп.о.Нікодима Гуралюка ЧСВВ.

На великі духовні урочистості сюди прибувають тисячі прочан звідусіль. Неповторна своєю природою погонська долина, оточена лісистими пагорбами та і близькість до районного міста Тисмениці і обласного Івано-Франківська, сприяють приїзду і пішим прощам, особливо молоді.

Ця живописна Погонська долина після повернення Святої обителі Отцям Василіянам, нагадувала справді спустошену пустелю, але завдяки посвяті і ентузіазму о.Нікодима, поступово почала оживати і відроджуватися, щоб знову стати духовним виноградником і оазою релігійного життя:

Ще в 1989 році в час Горбачовської відлиги було відкопане цілюще джерело і на криниці побудована каплиця, а відтак в 1993 році перенесена з гуцульського села Рунгури стара дерев*яна церковця.

Зроблено ремонт в колишньому монастирському домі. Там побудована простора каплиця з різьбленим іконостасом.

По периметру долини, попід лісом, розміщені стації хресної дороги, гарно, по-мистецьки оформлені, а на початку долини, під лісом, на найвищому пагорбі, на монашому цвинтарі спочивають ієромонахи і монахині різних згромаджень – ісповідники нашої Церкви.

Посередині долини - під бальдахимом велика фігура Матері Божої з Дитятком Ісусом на руках. Цариця Покуття вітає всіх прочан і стоїть на сторожі Погонської долини і всієї України.