Українська Греко-Католицька Церква пережила чимало випробувань, переслідувань і поневірянь. Але в ті темні часи жили світлі люди, які зберігали віру в Бога, надію на Нього, таємно розбудовували Церкву й підтримували її традицію. Один із таких — владика Іриней Білик — останній висвячений єпископ у підпіллі, який усе життя присвятив Богові й Україні. Про свій життєвий та церковний шлях, силу духу, віру, зростання та становлення він розповів в інтерв’ю Департаменту інформації УГКЦ.

Духовенство та вірні щиро і з радістю вітають Преосвященного Владику Іринея Білика, ЧСВВ, із славним 75-літнім ювілеєм!

Від щирого серця бажаємо Вам щедрих Божих ласк і рясних благословень для подальшої ревної праці у Христовому винограднику. Нехай Покров Пресвятої Богородиці, особливо прославленої в Улашківській іконі, завжди оберігає Вас на шляху архиєрейського служіння, наповнюючи його світлом, миром і духовною радістю.

Молимося за Ваше здоров’я, довголіття, мир у серці та радість у душі. Нехай Господь дарує Вам сили й натхнення для звершення великих справ на славу Божу і для добра Його Церкви та Українського народу.

На многії і благії літа!

Високопреосвященним архиєпископам і митрополитам, боголюбивим єпископам, всечесному духовенству, преподобному монашеству, возлюбленим братам і сестрам, в Україні та на поселеннях у світі сущим 

… І вона породила свого сина первородного,
сповила його та поклала в ясла,
бо не було їм місця в заїзді (Лк. 2, 7).
Христос народився! Славімо Його!
Дорогі в Христі!

 Різдво Христове непереможною силою світла і теплом Божої любові огортає нас! Сьогодні Син Божий народжується в людському тілі, беручи на себе всі досвіди людського життя: переживає вбогість, відкинутість і ворожнечу, холод зламаних людських стосунків і темряву людської ненависті й переслідування. Бог приходить саме туди, де «немає Йому місця», де людина викинула Його зі свого життєвого простору та горизонту власних мрій.