У день Преображення після ранкових молінь в 11. 00 розпочалась Архієрейська Свята Літургія, котру очолив Владика Іриней (Білик), ЧСВВ, єпарх Бучацький, у співслужінні священиків. Як ніколи з часів незалежності УГКЦ, тієї світлої днини брати-василіяни складали чисельно перед Всевишнім свої довічні обіти (21 особа), прирікаючись служити Богові ревно до кінця – аж до останнього віддиху життя… Це Августин Запоточний, Андрій Белеканич, Антоній Яремчук, Василь Огірко, Венедикт Деркач, В'ячеслав Сеник, Єремія Рибаков, Інокентій Меша, Іриней Ігумен, Йоаким Ошуст, Йосафат Сичкун, Йосиф Кралька, Клавдій Марунчак, Любомир Кушнір, Назарій Ляхович, Полікарп Марцелюк, Роман Шуп'яний, Севастіян Бондаренко, Тадей Мисюк, Терентій Цапчук, Юліян Хомечко.

Тодішні вічні обіти прийняв о. Протоігумен Григорій Гриньків, ЧСВВ. Він якраз і розпочав з ченцями привселюдний діалог на вершині Ясної Гори. У діалозі підкреслювалось, що вони це роблять цілком добровільно – дають обітниці Владиці Христові… Що є багато свідків цього обіцяння… І Спаситель невидимо тут присутній…

Василіянські ченці, які за коротку мить мали стати офіційно новопрофесами, зачитували почергово формулки врочистої професії довічних обітів, обіцяючи зберігати євангельські ради, послух Господеві та настоятелям, Його заступникам під небом-сонцем. Ті, що обрали чернечий шлях, робили, це також з повною свідомістю – зазначали, що все розуміють за правилами Чину, які затвердив Апостольський Престіл.

За новопрофесів-василіян уже молились спільно під час Божественної Літургії. Брати отримали Параман (на знак повної посвяти Всевишньому), хрест (на повсякчасну пам'ять про терпіння і приниження), темну мантію і каптур, тобто ризу спасіння і броню правди, що відгородити себе від усякої неправди, щоб відсікти небезпечні хитрощі свого розуму, мудрування своєї волі, і мати постійно на гадці думку про смерть та бути завжди готовим і пильним до будь-якої Господньої чесноти, свічу (що бути видним світлом для цього не завжди світлого світу)… Люди стривожено спостерігали, коли вони впали ниць на долівку, як їх накрили суціль чорним покривалом… Це все символізувало відречення від світу та його принад…

Лунала в часі Літургії пісня «О Василію Великий!». Складення вічних обітів було тісно переплетене з переображенням Месії. Змістовну святкову проповідь виголосив о. Григорій Гриньків, ЧСВВ. Леймотивом проповіді о. Протоігумена було ясне Світло Тавору. «Образ Преображення – образ кожного покликання», – підкреслив авторитетно о. Григорій. «… Світло Тавору є не тільки Світлом Об'явлення, а й Світлом запрошення…» . «… Сьогодні брати прилюдно сказали: Для мене бо життя Христос…». Як ще сказав о. Протоігумен, біблійні слова «Господи, добре нам тут бути» виражають природу і покликання до монашества… Отець Григорій Гриньків теж зробив чималий наголос на аскезі, яка не суперечить людській природі, бо аскеза є не для знищення тіла, а, власне, для його переображення – «тіло для монаха є другом, а не ворогом…».

Новопрофеси ЧСВВ прийняли тоді першими до свого юного серця Євхаристійного Ісуса, якому служитимуть надалі з вірою надією й любов'ю.

Наприкінці Богослужби слово мав Владика Іриней Білик, ЧСВВ. Духовний батько зазначив, що ці вічні обіти є на служіння василіянського Чину, Церкви та Божого народу… «Всі ми покликані бути святими, новітніми апостолами», – пригадав усім шанований єпископ.

Протягом Святої Літургії співав хор, який прибув на це велике свято зі старовинної церкви св. Пантелеймона (м. Сколе, Львівщина). Звичайно, вкінці було немало теплих слів подяки. Першим висловився о. Григорій Гриньків, який сказав до новопрофесів ось що: «Я дуже вдячний, що ви такі відважні і готові себе віддати цілковито Богові…». Висловив заслужену подяку й батькам, які дали від себе найкраще… «Монашество, – як зазначив знову о. Протоігумен, –має місце серед нашого народу. Без монашества немає майбутності».

Від імені новопрофесів-василіян теж висловився і бр. Роман Шуп'яний, ЧСВВ. «Крім почуття щастя, в нашій душі ще було почуття вдячності», – мовив він. Також лунала подяка всім – Богові, батькам, настоятелям. Це, як пригадав бр. Роман, передусім радісне свято, не смерть, не похорон….

Мав ще коротке слово місцевий ігумен о. Пантелеймон Саламаха, ЧСВВ. Вітала братів-новопрофесів і гошівська Марійська Дружина.

Завершилося свято роздачею квітів для кожного нового професа. 

бр. Миколай Микосовський, ЧСВВ