Під час загальної аудієнції з вірними 10 серпня 2011 р. Папа Венедикт ХVІ зауважив, що в кожній епосі були чоловіки та жінки, які присвячували своє життя Богові у молитві. Ці монахи та монахині засновували свої спільноти в дуже гарних місцевостях: у маленьких мальовничих селах, на горах та пагорбах, на берегах озер чи морів, а то й на маленьких островах. Ці місця мають два спільні і дуже важливі елементи для контемплятивного, тобто споглядального способу життя: красу довколишнього сотворіння, що вказує на красу Господа Бога та тишину, забезпечену відстанню від великих міст та важливих сполучних шляхів. Як зазначив Вселенський Архієрей, тишина – це одна із зовнішніх умов, яка сприяє кращому зосередженню, слуханню Бога, медитації. Сам факт, коли особа втішається тишиною або дозволяє, щоб ця тишина її «заповнила», спонукає до молитви. «Бог промовляє у тишині, але необхідно вміти Його слухати», наголосив Венедикт ХVІ, додавши, що саме тому монастирі є оазами, де Господь промовляє до людства. Монастирські подвір’я – це символічні місця, бо ж вони є внутрішньою територією (клявзурою), закритою для відвідування сторонніми людьми, однак, відкритою в напрямку неба.

Далі Папа пригадав, що 11 серпня вірні латинської Церкви літургійно вшановують пам’ять святої Клари Асизької. З цієї нагоди Папа вказав на одну із духовних «оаз», що дуже дорога усім християнам, а зокрема - францішканська родина, тобто монастир Святого Дам’яна, розташований неподалік Асижу, де свята Клара та її співсестри започаткували свою спільноту, живучи у молитві та праці, основуючи своє монаше життя на правилі Братів Менших. Вони називались «Бідні Сестри», оскільки в особливий спосіб дбали про зберігання убогості та покори своїх сестер, беручи за приклад життя Ісуса та Марії.

Єпископ Риму наголосив, що світ прикрашений такими монастирями, немов зорями; деякі із них є дуже давніми, інші, натомість, нові або відновлені новими спільнотами. Ці місця є дуже важливими для світу і зовсім не дивно, що багато осіб, особливо у вільний час чи час відпусток відвідують їх та залишаються там на кілька днів, відповідаючи на потреби своїх душ.