В рамках Зустрічі східних католицьких ієрархів Європи, яка проходила у Львові з 23 по 26 жовтня ц.р., владика Іриней (Білик), канонік Папської базиліки Санта Марія Маджоре,  разом з о. Макарієм Флячком, консультором Провінції Найсвятішого Спасителя в Україні, о.Михайлом Лучківим, Настоятелем храму св.Андрія у Львові, о.Симеоном Маньком, ігуменом Добромильського монастиря та п.Богданом Токарським, відвідав родинні добромильські місця, зокрема хату батьків, яку по рішенню родини Біликів було передано у власність Згромадження Сестер Пресвятої Євхаристії разом із земельною ділянкою та садом.

В цьому будинку відбувались підпільні Богослужіння священиків, які поверталися із ув’язнень і заслання, починаючи з 1963 року, оскільки хата знаходилась на перехресті доріг з м.Добромиля та сіл Княжполя, Тарнави та Поляни, під лісом, у віддаленому місці від сусідських будинків та людського ока.

Зокрема, в цьому домі розпочав Богослужіння довголітній в’язень совєтських концтаборів ісповідник віри о.Михайло Винницький, ЧНІ, також о.Василь Вороновський із Студитів, а також о.Василіяни: о.Матей Шипітка, о.Пахомій Борис та о.Дам’ян Богун. Часто тут служив о.Петро Більо, який разом з Марією Крентою (монаше ім’я с.Михаїла), рідною сестрою власниці дому Ганни Білик (дівоче прізвище Крента), були засновниками Згромадження Сестер Пресвятої Євхаристії. В цьому домі відбулися і перші підпільні облечини Сестер Згромадження Пресвятої Євхаристії, які провів тодішний духовний провідник Згромадження блаженної пам’яті о.Матей Шипітка. В цьому домі також підпільно зберігались св.Тайни для постійної адорації. В цьому будинку була також підпільна фотолабораторія, в якій декілька років способом кліше виготовлялися церковні календарі.

Цей будинок батьки владики Іринея викупили в кінці 50-х років в Людвіни Курек. Про неї описує польський історик Stanis?aw S. Nicieja в одній із своїх книг «Moje Kresy. Kolorowe ptaki Dobromila».

Обдарована польська оперна співачка, поліглот, мала щедрих покровителів і завдяки їм зі своїми концертами об’їхала пів Європи: Париж, Санкт-Петербург, Москву. Перед початком І світової війни Людвіна Курек була запрошена дати декілька концертів для австрійських військ перемишльської фортеці львівського гарнізону. Підчас вибуху війни австрійці в Добромилі заарештували Максима Горького, який приїхав туди на запрошення Людвіни Курек, звинувативши його у шпигунстві на користь Росії. Людвіна використала всі свої знайомства, щоб звільнити письменника і виїхала з ним до Москви, тому що тільки в Росії змогла уникнути наслідків зірвання концертних договорів.

Після відновлення незалежності Польщі Людвіна Курек повернулася в Добромиль. Вона хотіла провести останні роки свого життя у спокої від галасу і суєти світу, в якому вона жила до цього часу. Вона купила будинок недалеко від монастиря Отців Василіан, на горі під лісом, де і проживала. Під час нацистської окупації ледь не коштувало їй життя знайомство з Максимом Горьким, бо хтось про цю загальновідому історію в Добромилі, повідомив німецьку поліцію. Але місцевий шеф гестапо, побачивши хворобливу старшу жінку, сказав залишити її в спокої.

Відтак в кінці 50 років, одержавши дозвіл на постійне проживання у Польщі, Людвіна Курек продала цей свій будинок, але важко хвора на кордоні зістала ще й пограбована і таким чином їй хворій, без документів і грошей, польська сторона відмовила у в’їзді. Змушена була повернутися назад в Добромиль, де в якійсь винайманій кімнатці в центрі Добромиля у забутті та у хворобі, провела останні роки свого життя, проживши до глибокої старості - 90 років. Ніхто не знав про її смерть, похорон та місце поховання.