Так, 1 листопада минає 92 річниця  з нагоди події проголошення Західно-Української  Народної  Республіки.  Події цього Дня в Історії України отримали назву Листопадового Зриву чи Листопадового Чину.  Це були початки створення Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР) з Президентом Євгеном Петрушевичем.

«Громада вірних мала одне серце й одну душу»
(Діяння 4,32)

Нашим братам священикам, дияконам, монахам, монахиням, богопосвяченим особам, нашим дорогим мирянам і всім людям доброї волі.

Вступ

1. Благодать Господа нашого Ісуса Христа, любов Бога Отця і причастя Святого Духа нехай буде з усіма вами!

Синод Єпископів для Близького Сходу був для нас новою П’ятдесятницею.  «П’ятдесятниця – це унікальна подія, але також постійний динамізм. Синод Єпископів є привілейованим часом, під час якого може бути відновленим шлях Церкви та благодать П’ятдесятниці» (Папа Венедикт XVI, Проповідь під час Літургії з нагоди відкриття Спеціальної асамблеї для Близького Сходу Синоду Єпископів, 10 жовтня 2010 р.).

Ми – Патріархи та єпископи Католицьких Церков на Близькому Сході – прибули до Рима зі всією нашою духовною, літургійною, культурною та канонічною спадщиною, несучи в наших серцях проблеми та очікування наших людей.

Завданням науки, зазначив Святіший Отець, було і залишається терпеливе та, одночасно, захоплююче шукання істини щодо всесвіту, природи та людини. Цей пошук може бути успішним та зазнавати поразок. Папа наголосив на тому, що Церква шанує науковців, вдячна за їхню працю та заохочує її продовжувати, а науковці, в свою чергу, дедалі більше доцінюють необхідність відкритися на філософію, щоб відкрити підґрунтя своїх методів, згідно з теорією пізнання. «У свою чергу, – додав Венедикт XVI, – Церква переконана, що, врешті-решт, наукова діяльність черпає користь з визнання духовного виміру людини та її шукання відповідей на остаточні запитання».

 

Дорогі семінаристи, у грудні 1944 року, коли я був покликаний на військову службу, командир роти запитував кожного з нас, яку професію ми хотіли б отримати в майбутньому. Я відповів, що хочу стати католицьким священиком. Лейтенант відповів: «Тоді Вам треба підшукати собі що-небудь інше. У новій Німеччині священики більше не будуть потрібні». Я знав, що цій «новій Німеччині» вже приходить кінець, і після всього цього неймовірного спустошення, яке принесло країні це безумство, священики будуть потрібні більш, ніж будь-коли. Сьогодні ситуація абсолютно інша. Проте, тим або іншим чином, сьогодні також багато хто вважає, що католицьке священство вже не є «професією» майбутнього, але належить, швидше, минулому. Ви, дорогі друзі, вирішили поступити в семінарію, і таким чином встали на дорогу до священичого служіння в Католицькій Церкві, всупереч всім подібним запереченням і думкам. Зробивши це, ви поступили правильно. Бо люди завжди потребуватимуть Бога, навіть в епоху, коли в світі панує техніка і глобалізація; вони потребуватимуть Бога, що явив Себе нам через Ісуса Христа і, що збирає нас у Вселенській Церкві, щоб разом з Ним і через Нього навчитися справжньому життю, явити і втілити критерії справжньої людяності. Коли людина перестає відчувати Бога, життя стає порожнім, все виявляється недостатнім. Людина починає шукати притулки в пияцтві або насильстві, і понад усе на цю небезпеку наражається молодь. Бог живий. Він створив кожного з нас і тому знає всіх нас. Він настільки великий, що у Нього вистачає часу навіть на наші дрібні справи. Бог живий, і Він потребує людей, які стануть жити для Нього і нестимуть Його іншим. Так, є сенс ставати священиком: світ потребує священиків, пастирів - сьогодні, завтра і завжди, до тих пір, поки він існуватиме.

У суботу 30 жовтня 2010 р. у Ватикані повідомлено про те, що Святіший Отець Венедикт XVI призначив отця-прелата Яна Собіло, настоятеля парафії Бога Отця Милосердного у Запоріжжі, Генерального Вікарія Харківсько-Запорізької дієцезії Римо-Католицької Церкви в Україні, Єпископом-помічником цієї дієцезії, надаючи йому титулярний осідок Бульни.

Єпископ-номінат Ян Собіло, син Яна і Софії Собіло, народився 31 травня 1962р. у місті Ніско в Польщі (дієцезія Перемишль, нині - Сандомирська дієцезія). Навчався у Люблінській архієпископській семінарії, та отримавши 13 грудня 1986 р. пресвітерське рукоположення, до 1991 року душпастирював у Польщі, а опісля приїхав до України.