Я сприймаю Божу волю як «каприз», як щось, що «мушу зробити», бо «Хтось цього захотів», чи, натомість, вбачаю в ній «святу волю» для добра усіх? Дати відповідь на таке запитання заохотив Папу та його найближчих співробітників о. Джуліо Мікеліні, ОБМ, під час вечірньої конференції, виголошеної 7 березня 2017 р. в рамках духовних вправ, які тривають в реколекційному осередку «Дім Божественного Учителя» в Аріччі поблизу Риму.

Пополудні, 5 березня 2016 р., Папа Франциск разом зі своїми найближчими співробітниками вирушив до реколекційного осередку Отців Павлинів «Дім Божественного Учителя», що в містечку Аріччя, розташованому 30 кілометрів від Риму, де розпочалися реколекції, тобто духовні вправи, для всієї Римської Курії. Це час призначений на молитву, слухання духовних конференцій, поглиблене роздумування над Святим Письмом, а також на докладний іспит сумління.

У середу 1 березня 2017 року Церква латинського обряду розпочала Великий Піст – час безпосереднього приготування до святкування Воскресіння, що характеризується постійним закликом до покаяння та навернення, роздумуючи над любов’ю Всевишнього до людини, виявленою у Христовому пасхальному таїнстві – у стражданнях, смерті та воскресінні Єдинородного Божого Сина. Протягом Чотиридесятниці свята Церква особливо заохочує вірних до посту та інших виявів покаяння, до інтенсивнішої молитви та звершення діл милосердя.

1 березня синкел у справах мирян Тернопільсько-Зборівської архиєпархії УГКЦ митрофорний протоієрей Андрій Іван Говера здійснив захист докторської дисертації на тему «Літургійне життя священників та вірних УГКЦ в період підпілля (1946-1989р.р.)».

Дорогі брати й сестри,

Великий Піст – це новий початок, дорога, що веде до надійної мети: до Пасхи Воскресіння, до перемоги Христа над смертю. Цей період завжди звертається до нас із наполегливим запрошенням до навернення: християнин покликаний повернутися до Бога «усім своїм серцем» (Йоіл 2,12), щоб не вдовольнятися пересічним життям, але зростати у приязні з Господом. Ісус – вірний друг, який ніколи нас не залишає, бо навіть тоді, коли грішимо, терпеливо очікує на наше повернення до Нього і цим очікуванням виявляє Своє бажання простити (пор. проповідь з 8 січня 2016).