СВЯТО РІЗДВА ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ Церква не має звичаю святкувати день народження святих на землі, але їхній день народження для неба — день смерти. Виняток становлять двоє найбільших святих у Церкві: Пречиста Діва Марія і святий Йоан Хреститель. Ми святкуємо не тільки їхнє небесне, але й земне різдво. Один з великих празників, що стоїть на початку нашого церковного року це празник Різдва Пресвятої Богородиці. Як видно зі слів тропаря празника, то це свято особливо радісне і важливе. Радісне, бо це день народження Божої Матері і Владичиці неба й землі. Важливе, бо доводить велику правду святої віри у Богоматеринство Пречистої Діви Марії, з якої "засіяло Сонце Правди, Христос Бог наш". Вже зійшла рання зірка, тож і схід сонця недалекий. На велике значення цього празника вказує і його велична назва в наших богослужбових книгах: "Різдво Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії". На чому базується встановлення цього празника? Яка його історія та значення? Офіційний комунікат Синоду Єпископів Української Греко-Католицької Церкви (Фоторепортаж з Синоду Єпископів УГКЦ 2011 року) З 4 до 11 вересня в м. Куритиба (Бразилія) відбувся Синод Єпископів Української Греко-Католицької Церкви, у якому, відповідно до норм церковного законодавства, взяли участь 34 єпископи з України, США, Канади, Австралії, країн Центральної та Західної Європи і Латинської Америки, в тому числі два єпископи-емерити. Запрошеним на Синод був рівно ж преп. о. Дмитро Григорак ЧСВВ, єпископ-номінант Бучацької єпархії.Вітання Єпископу-Номінанту Дмитру Григораку Архиєрейською Літургією завершився Синод Єпископів УГКЦ та святкування 120-ліття української імміграції в Бразилії У неділю, 11 вересня, в Куритибі Блаженніший Святослав, Глава Української Греко-Католицької Церкви, у співслужінні з членами Синоду Єпископів УГКЦ та численними священиками з України та з поселень, відправив Архиєрейську Божественну Літургію з нагоди закінчення Синоду Єпископів УГКЦ - 2011 та святкувань 120-ліття української імміграції в Бразилії. Спокуса проти віри – найбільше випробування для віруючого. На загальній аудієнції з Папою Венедиктом XVI 7 вересня 2011 «Дорогі брати й сестри, сьогодні знову відновлюємо аудієнції на площі Святого Петра, тому у “школі молитви”, яку разом переживаємо під час катехиз у середу, хочу розпочати роздуми над деякими Псалмами, які, як я говорив у червні, творять виняткову “книгу молитви”», – цими словами Папа Венедикт XVI розпочав своє повчання, виголошене 7 вересня 2011 р. з нагоди загальної аудієнції, яка вперше після літнього відпочинку Святішого Отця відбулася на площі Святого Петра у Ватикані.Венедикт XVI розпочав з 3-го Псалма, який, за його словами, є «стогоном та благанням, пронизаним глибоким довір’ям, у якому впевненість у Божій присутності стає основою молитви, яка випливає із ситуації крайніх труднощів, у який перебуває той, хто молиться». Традиція приписує цей псалом цареві Давидові, який втікає від свого сина, що узурпував трон та примусив його залишити Єрусалим. «У голосінні псалмоспівця, – зазначив Святіший Отець, – кожна людина може впізнати почуття болю, гіркоти, а, одночасно, довіри до Бога, які, згідно з біблійною розповіддю, супроводжували втечу Давида зі свого міста». |
