2 лютого, за григоріянським  календарем, тобто  за новим стилем  свято Стрітення Господа нашого Ісуса Христа, якe завершує різдвяний цикл пожертвуванням Ісуса Господеві та пророцтвом праведного Симеона і відкриває шлях, що веде до Пасхи. Це свято відзначаємо на спогад події, яка відбулась сорокового дня після народження Ісуса, коли Пречиста Діва Марія і Святий Йосиф принесли новонародженe  Дитя до єрусалимського храму, щоб пожертвувати Господеві. Їм назустріч вийшов праведний старець Симеон та пророчиця Анна. Це свято має за основу подію, записану в 2 розділі Євангелії від святого Луки (див. Лк 2,22-39). У цей день у церквах посвячують свічки, як символ того, що Христос – це світло світу.

2 лютого – це  також   Всесвітній день Богопосвячних осіб, встановлений 1997 року святої пам’яті Папою Іваном Павлом ІІ. Це день особливої призадуми над  монашим життям i молитов за покликання, як до священичого, так і до монашого життя.

Тиждень молитов за єдність християн, який триває від 18 до 25 січня, у Римі закінчився традиційно – богослужінням Вечірні у Папській базиліці святого Павла поза мурами, яку очолив Святіший Отець Венедикт XVI і в якій взяли участь представники Церков та Церковних спільнот, присутніх у Вічному Місті.

Цього року тема цього традиційного екуменічного Тижня взята з 24-го розділу Євангелії від святого Луки. «Ви є свідками всіх цих подій» (Лк 24,48). 

Під час проповіді Вселенський Архієрей пригадав постать Апостола Народів, адже саме в цей день Церква латинського обряду відзначала свято навернення святого Павла, який з переслідувача Церкви став жертвою переслідувань за Євангелію, закінчивши своє життя мученицькою смертю.

Навернення святого Павла, як знаємо, сталось в дорозі до Дамаску, коли Савло, завзятий ворог і переслідувач християн, став Павлом – вірним послідовником Христа та проповідником Його Євангелія. Тиждень молитов за єдність християн завершується саме в цей знаменний празник, пригадуючи, що не може існувати справжнього екуменізму без навернення серця.

Треба нагадати, що понад 400 років тому папа Павло V передав копію цієї ікони в Україну, в м.Летичів Хмельницької області, де її урочисто вшановують в святилищі Летичівської Божої Матері. Так що поправу можемо вважати цю ікону (як і численні чудотворні українські ікони) також і порятунком народу українського.

Інтерв’ю з владикою ІРИНЕЄМ (Біликом),
каноніком базиліки Санта Марія Маджоре в Римі

Єпископ Іриней (Білик) є священнослужителем найбільшої у світі католицької базиліки, присвяченій Богородиці – Санта Марія Маджоре (Рим, Італія). За походженням єпископ Іриней – українець, тому уважно слідкує за подіями в Україні. 

— Різдвяні свята ще тривають. І в Україні завжди цікавляться, як відбувається велике Свято Народження Христа в Ватикані. Що нового було у цьому році в церемонії свят?  

— Кожного року на Різдвяні і Великодні Свята у самому Ватикані організовують святкові обіди для потребуючих. Цьогоріч Папа взяв участь в обіді з бездомними і потребуючими, який в другий день Різдвяних свят організувала католицька спільнота св. Егідія в Римі.

Святіший Отець сидів за столом, за яким була також циганська сім'я з чотирьох чоловік, і  ще афганський юнак-шиїт, 90-річна вдова з Італії, молодий італійський юнак в інвалідному візку, якого родина ще з дитинства виставила на вулицю і мусульманка з Сомалі. 

З приємністю і радістю прибув я до Вас з Вічного Міста Риму, з Апостольської Столиці, щоб скласти Вам в цей благословенний Різдвяний час якнайсердечніші святкові побажання і уділити Вам моє Архієрейське благословення. Щоб ми в цій Божественній Літургії «єдиним серцем і єдиними устами» об*єдналися в нашій спільній молитві за наші багатостраждальні родини та просили в Пресвятої Родини покрову і захисту для всіх наших українських родин, особливо тих, які як і Пресвята Родина шукають порятунку в чужих краях, які розділені матеріальними і іншими випробуваннями та потребами.

У Христовому Різдві на першому місці коло народженого Дитятка-Ісуса  бачимо Пресвяту Богородицю і св.Йосифа. Вже в перших віках наступного дня після Христового Різдва вірні разом збиралися, щоб подякувати Пречистій Діві Марії за те, що вона дала нам Спасителя, щоб вшанувати її, як Божу Матір. Тому це зібрання вірних і саме свято почали називати зібранням, тобто, Собором.