Передсмертні тривоги, в гетсиманському саді, зрада, ув’язнення, хресна дорога, найболючіша смерть на голгофському хресті серед глузувань та насмішок і начебто кінець… А потім тріумф воскресіння з мертвих і вічна слава. Цим шляхом пройшов наш Святий Спаситель, а після Нього цим шляхом призначено пройти мільйонам Його послідовників, почавши від перших апостолів.

Свої особливі хресні дороги мають не лише люди, а й хрещені держави, на шляху до своєї незалежності та процвітання. Ці дороги  рясніють жертвами, складеними в ім’я вічних і незмінних істин: «Любові до Бога і до ближнього».

Особливий вінок мученичої слави приготував Господь Бог для нашої, благословенної св. Христовим апостолом Андрієм, та хрещеної рівноапостольним св. Князем Володимиром, неньки України, та її дітей - вірних синів і дочок українського народу. Кожний виток історії нашої держави запалював нетлінним світлом імена нових героїв української нації, які ставали в обороні Христової віри та держави не шкодуючи для цього ні сил, ні часу, ні свого молодого віку, а що найголовніше – свого єдиного на цій землі життя.

Другого дня Великодніх свят у селі Вістря, Коропецького деканату відбулась історична подія – освячення церкви Воскресіння Христового. Початок будівництва цієї церкви розпочався ще у 1934 році з благословення папи Пія XI, а наріжний камінь освятив Блаженний Єпископ Станіславівський, Григорій Хомишин і аж через 73 роки Преосвященніший Владика Іриней Білик – Єпарх Бучацький освятив збудовану святиню.

Празник Воскресіння Христового є найбільшим празником християн тому, що Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа запевнює нам віру і надію на вічне життя. Подія Воскресіння доказує нам, що для християн немає смерті, а є лише перехід у життя вічне. Як Христос Воскрес із мертвих так і ми воскреснемо до нового і вічного життя. Якраз тому це свято є найбільшою радістю для нас бо подає надію на життя вічне.

В одному із відпустових місць Бучацької єпархії, а саме в Улашківській обителі монастиря оо. Василіян – у церкві Різдва Івана Хрестителя відбулось величаве богослужіння, яке очолив Правлячий Архієрей Бучацької єпархії Кир Іриней Білик у співслужінні із о. Теодозієм Крецулом, ЧСВВ та о. Олексієм Семківим. Владика прибув до співбратів, аби разом із ними вшанувати честь Пресвятої Богородиці, бо в цей день наша Церква обходила величний празник Благовіщення Пречистої Діви Марії, яке випало в день Страсної суботи.  У вищезгаданому храмі було відслужено Вечірню із Літургією Василія Великого. Дане богослужіння, що є дуже гарним за своїм змістом відображало радість прославлення Богородиці і разом з тим смуток на знак згадки про Ісуса, що лежить у гробі, огорнутий Плащаницею. Велика кількість паремій (читань із Старого Завіту), що читаються в часі цього богослужіння вказує  на значущість цього свята, яке поєднується  із Страсною суботою, що буває доволі рідко. Особлива єдність Вечірньої і Літургії  В. Великого, що служиться лиш декілька раз у літургічному році розкриває істинний зміст нашого східного обряду, що величає Христа, як переможця над силами темряви, зійшовшого до пекла, а також як визволителя наших прабатьків, що були до тепер ознакою нашого гріхопадіння і певного підпорядкування силам темряви.

Знаковим також є те, що в храмі Різдва Предтечі перебуває Чудотворна ікона Матері Божої Улашківської, якій в цей день було складено особливу шану, адже саме завдяки цій іконі отці-монахи, а також вірні можуть заносити свої ревні молитви до стіп Пресвятої Богородиці, що є покровителькою монастиря і всіх тих, хто до Неї прибігає із благальними молитвами.

Владика із отцями і вірними прославляли Христа, зображеного на Плащаниці, а разом із ним Його Пресвяту Матір, відтворену у місцевій Чудотворній іконі.

У Святому Письмі знаходимо слова Ісуса Христа, які закликають до праці в ім'я Господнє. Саме з такою метою до Мельниці-Подільської на запрошення греко-католицького молодіжного товариства «Цвіт», прибула молодь товариства українських студентів-католиків «Обнова» з Івано-Франківська. Члени останнього репрезентували театралізовану Хресну дорогу по селищу. Таке дійство зібрало багато людей, які прибули також із навколишніх сіл та містечок.

Зазвичай люди лише слухали про страсті нашого Спасителя, а завдяки молоді християнських організацій «Цвіт» та «Обнова» вони мали змогу відчути, пережити і побачити на власні очі катування Ісуса, Його муки, смерть... Обновляни доклали всіх зусиль, щоб якомога краще відтворити тяжкі моменти, які спіткали нашого Відкупите-ля, і донести до серця кожної людини приклад любові Ісуса Христа до нас. Проходячи Хресну Дорогу по Мельниці, вони чули плачі людей.