"Акцію „Незгасима свічка”, яку проводить українська громада у світі під гаслом „Світ визнає. Україна пам’ятає”, було проведено також Посольством України при Святому Престолі у Ватикані за сприяння Архіпресвітера Папської базиліки Св.Ап. Петра кардинала Анджело Комастрі. 5 вересня Посол України при Святому Престолі Тетяна Іжевська, спільно із співробітниками Посольства, встановила запалену напередодні від символічного смолоскипа „Незгасиму свічку”, на престолі святого Еразма, який також називають «українським», бо там знаходяться мозаїчні зображення Святого князя Володимира та Святої рівноапостольної княгині Ольги.

Біля свічки було покладено також колос пшениці і напис на італійській мові:

Коментуючи цю подію, Посол України при Святому Престолі пані Тетяна Іжевська, зокрема, зазначила: „Ми встановили сьогодні символічну „Незгасиму свічку” у соборі Святого Петра у Ватикані на знак вшанування пам’яті мільйонів загиблих під час жахливої трагедії Голодомору 1932-1933 років. Біля свічки ми поклали також колос пшениці. Цей колос потрапив до Ватикану із Сан-Франціско, де мені довелося бути присутньою під час поминального богослужіння у соборі Святої Марії на вшанування жертв Голодомору. Пам’ятний колос передали мені з вівтаря цього собору представники української громади у США. І цей факт є символічним ланцюжком, що свідчить про єдність українців в усьому світі. А в єдності наша сила”.

Закінчення акції «Незгасима свічка» біля престолу святого Еразма в Папській базиліці Св.Ап. Петра відбулося за участю Єпископа Іринея Білика, ЧСВВ, Каноніка Папської Базиліки Санта Марія Маджоре в присутності численних паломників з різних країн.

«Проминули саме тепер 34 роки як бл. п. Архієпископ Іван Бучко простився зі своєю Alma Mater – Колеґією св. Йосафата, з Римом, зосібна з українською громадою і відійшов до Господа», – з таким словом промовив 21 вересня Архієпископ Мирослав Марусин під час Панахиди на гробі бл. п. Архієпископа Івана Бучка, якого поховано в крипті українського собору Святої Софії, що у Римі. На поминальні моління зійшлися церковні достойники та громада Риму. Співслужили з владикою Мирославом Марусином владика Іриней Білик, ЧСВВ, о. д-р І. Музичка, отці Папської Колеґії Св. Йосафата, душпастирі української парафії при храмі Св. Софії.

Владика у своїх спогадах про Архіпастиря Скитальців пригадав, що до останнього дня служив він ще Божественну Літургію, день провів при праці біля свого столика, відповів трьом священикам на їхні листи, а пошти, що прийшла цього дня з-за океану вже не бачив і не читав. Були це напасливі «листи-повчання» від трьох достойних мужів, його давніх приятелів, щедро обдарованих милістю і довір’ям як і немалими допомогами у злиденних повоєнних роках. При заході сонця Владика вийшов на милу йому терасу, поглянув на Собор св. Петра, на Рим і обмінявся ще бадьорими словами зі мною, а на прощання мовив: «Благослови Владико», вступив до молитовниці, а тоді вже на відпочинок – тим разом вічний: Ангел смерти чекав на нього і забрав його праведну душу з собою.

22 травня 2008 року, коли за новим стилем припадало  cвято Пресвятої Євхаристії, тобто Пресвятого Тіла і Крові Г.Н.І.Х.,чи як його ще називаємо  святом Божого Тіла. У деяких країнах свято Пресвятої Євхаристії переноситься на найближчу неділю, але у Ватикані завжди відзначається у сам день свята, тобто у четвер.

О 19-ій годині римського часу  Папа Венедикт XVІ очолив Божественну Літургію на площі перед базилікою святого Івана Лятеранського. Після Богослуження відбувся традиційний Євхаристійний процесійний похід від базиліки Святого Івана Лятеранського до базиліки Святої Марії Більшої (Santa Maria Maggiore), що простягнувся на декілька кілометрів вулицею Мерулана.

Як і кожного року, у цьому урочистому процесійному поході брали участь кардинали, єпископи, священики, ченці й черниці, семінаристи, члени церковних братств, Євхаристійні асоціації, міністранти, діти, які прийняли або цього року приймуть Перше Святе Причастя, скаути і інші молодіжні організації та десятки тисяч паломників і римлян. Вулиця Мерулана, вздовж якої простягається Євхаристійна процесія, завжди святково прикрашена квітами, церковними хоругвами, освітлена різними світильниками.

Літній період дає усім можливість знайти час не тільки для відпочинку, але й для духовного та фізичного оновлення. У цей час кожна людина може знайти багато часу на молитву, на відвідини Божих храмів, відпустових святинь та мати багато гарних переживань. В ці прекрасні теплі дні під час відпочинку, коли наша людська душа особливо відчуває присутність Господа нашого Ісуса Христа, вона серед усіх життєвих проблем підноситься до Божої доброти, будучи нею полоненою та підтриманою. Цю Господню красоту в особливий спосіб нам об’являє Пресвята Богородиця, яка «не залишила нас після свого Успення». Вона далі запрошує нас усіх прибігати під Її покров Божественної Любові, щоб бути для світу живим знаком любові та свідками Божогого Милосердя.