Панахида на гробі Архіпастиря Скитальців
«Проминули саме тепер 34 роки як бл. п. Архієпископ Іван Бучко простився зі своєю Alma Mater – Колеґією св. Йосафата, з Римом, зосібна з українською громадою і відійшов до Господа», – з таким словом промовив 21 вересня Архієпископ Мирослав Марусин під час Панахиди на гробі бл. п. Архієпископа Івана Бучка, якого поховано в крипті українського собору Святої Софії, що у Римі. На поминальні моління зійшлися церковні достойники та громада Риму. Співслужили з владикою Мирославом Марусином владика Іриней Білик, ЧСВВ, о. д-р І. Музичка, отці Папської Колеґії Св. Йосафата, душпастирі української парафії при храмі Св. Софії. Владика у своїх спогадах про Архіпастиря Скитальців пригадав, що до останнього дня служив він ще Божественну Літургію, день провів при праці біля свого столика, відповів трьом священикам на їхні листи, а пошти, що прийшла цього дня з-за океану вже не бачив і не читав. Були це напасливі «листи-повчання» від трьох достойних мужів, його давніх приятелів, щедро обдарованих милістю і довір’ям як і немалими допомогами у злиденних повоєнних роках. При заході сонця Владика вийшов на милу йому терасу, поглянув на Собор св. Петра, на Рим і обмінявся ще бадьорими словами зі мною, а на прощання мовив: «Благослови Владико», вступив до молитовниці, а тоді вже на відпочинок – тим разом вічний: Ангел смерти чекав на нього і забрав його праведну душу з собою. Cвято Пресвятої Євхаристії 22 травня 2008 року, коли за новим стилем припадало cвято Пресвятої Євхаристії, тобто Пресвятого Тіла і Крові Г.Н.І.Х.,чи як його ще називаємо святом Божого Тіла. У деяких країнах свято Пресвятої Євхаристії переноситься на найближчу неділю, але у Ватикані завжди відзначається у сам день свята, тобто у четвер. О 19-ій годині римського часу Папа Венедикт XVІ очолив Божественну Літургію на площі перед базилікою святого Івана Лятеранського. Після Богослуження відбувся традиційний Євхаристійний процесійний похід від базиліки Святого Івана Лятеранського до базиліки Святої Марії Більшої (Santa Maria Maggiore), що простягнувся на декілька кілометрів вулицею Мерулана. Як і кожного року, у цьому урочистому процесійному поході брали участь кардинали, єпископи, священики, ченці й черниці, семінаристи, члени церковних братств, Євхаристійні асоціації, міністранти, діти, які прийняли або цього року приймуть Перше Святе Причастя, скаути і інші молодіжні організації та десятки тисяч паломників і римлян. Вулиця Мерулана, вздовж якої простягається Євхаристійна процесія, завжди святково прикрашена квітами, церковними хоругвами, освітлена різними світильниками. ПРИВІТАННЯ З НАГОДИ 17-ї РІЧНИЦІ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ
«Щасливий народ, Бог якого - Господь, народ, якого вибрав він собі у спадщину» (Пс. 33, 12). Ці натхненні слова Псальмопівця Давида пригадуютюся нам, дорогі браття і сестри, у зв’язку з надзвичайною історичною подією, яку ми сьогодні маємо нагоду відзначати. Це подія 17-ї річниці самобутності нашого українського народу, який після довгих століть неволі, переслідувань та народовбивства, “запрошений бенкетувати” та відчути смак солодкої радості волі, яка немов сонце, засяялa над усією нашою любою Україною. Вся християнська Україна на 17-ому році наново відновленої вже котрий раз в трагічній історії України незалежності, засвідчила про своє палке бажання іти нестримним походом до самостійного життя, до волі та свободи, про яку виразно пригадує нам святий апостол Павло ось такими словами: « Ви бо, брати, покликані до свободи...» не до рабства чи свавілля, але до свободи, щоб служити у братній любові один одному. Тому дякуймо Господеві за цей прецінний дар Державної Незалежності. Тільки у вільній Україні, яка дана нам усім, синам і дочкам українського народу, немов ту обіцяну землю, ми зможемо побудувати на ній рідну хату, якщо вона стоятиме на твердій скалі Божої правди, миру, справедливості та взаємної пошани, терпимості й любові. Щоб збудувати таку державу, кожному Господь дає то незаперечне право і завдання будувати свободу, чи то на ділі, у слові, чи в сумлінні, яка в свою чергу має бути гарантованою державою. Наш національний пророк Тарас Шевченко писав: « В своїй хаті – своя правда, і сила і воля». Тому просім Господа Бога, щоб Він просвітив душі й уми наших державних і національних провідників і весь наш народ, щоб ми розбудовували нашу національну Українську державу на сильному фундаменті Христової віри і в дусі Божих заповідей, щоб могти подолати усі труднощі й негаразди, які пригнічують наш народ, та й пам’ятаймо, що, коли з Господом не будуємо дому нашої держави, то надарма працюватимуть його будівничі». На прикладі багатьох європейських країн можна легко пересвідчитися, що в якій країні є розбудована Католицька Церква, то ця країна відзначається відповідним ступенем свободи і цивілізації. Як наголошував Папа Римський Іван Павло ІІ, відвідуючи Україну в 2001 році, що справжня цивілізація вимірюється не тільки матеріальним, а в першу чергу людським, моральним і духовним розвитком народу, про що дбає і що забезпечує в першу чергу Католицька Церква. Тож будуймо Україну сильну, цивілізовану та процвітаючу на міцному фундаменті Католицької Церкви. То ж, Господи, Боже наш, благослови і наш народ, і освяти тих, що надіюються на Тебе. А Ти, о Божа Мати, не дай, щоб ми осоромилися, бо « ще не чувано ніколи, що Ти не помогла, чи у горі, чи в недолі цього земного життя»! З Архієрейським благословенням †Єпископ Іриней Білик, ЧСВВ Рим, 24.08.2008 р.Б.
ПІД ПОКРОВОМ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ
Літній період дає усім можливість знайти час не тільки для відпочинку, але й для духовного та фізичного оновлення. У цей час кожна людина може знайти багато часу на молитву, на відвідини Божих храмів, відпустових святинь та мати багато гарних переживань. В ці прекрасні теплі дні під час відпочинку, коли наша людська душа особливо відчуває присутність Господа нашого Ісуса Христа, вона серед усіх життєвих проблем підноситься до Божої доброти, будучи нею полоненою та підтриманою. Цю Господню красоту в особливий спосіб нам об’являє Пресвята Богородиця, яка «не залишила нас після свого Успення». Вона далі запрошує нас усіх прибігати під Її покров Божественної Любові, щоб бути для світу живим знаком любові та свідками Божогого Милосердя. ПОДЯКА
16.08.2008 року Божого ПОДЯКА Висловлюю щиру подяку всім тим, хто вітав і молився за мене з нагоди 19-ї річниці моїх єпископських свячень. В першу чергу висловлюю свої слова подяки Його Еміненції, Кардиналу Бернарду Френціс Ло та Його Еміненції, Кардиналу Томасу Шпідліку, ТІ, як також Високопреосвященному Архієпископу Мирославу Марусину, Колегіії Каноніків та всім Високопреподобним і Всечеснішим Отцям духовним, Монахам і Монахиням та всім Віруючим, як з України, так поза її межами! Особливу подяку складаю Духовенству та Вірним Бучацької єпархії, які в часи становлення та розвитку єпархії, разом зі мною молились і працювали на славу Божу та витривали в добрій вірі до кінця. Не зважаючи на всі злобні затії ворога людських душ, видимі і невидимі, Христовий Виноградник новоствореної Бучацької єпархії розвивався і надалі приносить щедрі плоди для добра Христової Церкви та Українського Народу! З Архієрейським Благословенням †Єпископ Іриней Білик, ЧСВВ
|
