28 вересня 2008 року Божого єпископ Іриней Білик ЧСВВ відвідав місто Новара, що знаходиться на віддалі біля 500 км від Риму на півночі Італії. Початок однойменної дієцезії сягає 1600 року від часу св.Карла Боромео.

Нове приміщення Єпископської семінарії було побудоване в 1956 році і знаходиться на околиці міста Новара та гарно, по-сучасному,  облаштоване.

На запрошення ректора місцевої Єпископської семінарії ім.св.Ґавденція владика Іриней Білик прийняв участь у відкритті навчального року в цій Єпископській семінарії.

У своєму привітальному слові єпископ Іриней поділився спогадами про підготовку і навчання священиків в часи підпілля УГКЦ та спогадами з особистого життя, що на  всіх присутніх справило велике враження.

В семінарії панує добра атмосфера і молитовний дух. Щодня після рекреації всі семінаристи, разом з усіма викладачами на чолі з ректором, кругом семінарії спільно відмовляють вервицю і завершують біля збудованої перед входом гроти Люрдської Богородиці молитвою «Ангел Господній» та благословенням Ректора, яке цього пам’ятного вечора уділив усім професорам і семінаристам на чолі з Ректором владика Іриней.

10 вересня 2008 року Божого на загальній аудієнції з Папою Венедиктом ХVI зустрівся єпископ Іриней Білик, ЧСВВ, канонік Папської Базиліки Санта Марія Маджоре.

З єпископом І.Біликом на аудієнцію з Папою приїхали з України разом з своїми духовними наставниками високопреподобними о.Михайлом Волошином ЧНІ та о.Нікодимом Гуралюком ЧСВВ  п’ять Сестер Згромадження Пресвятої Євхаристії з нагоди 50-ої річниці заснування їхнього Згромадження.

Владика Іриней вручив Святішому Отцеві копію Чудотворної Iкони Погонської Богородиці в прекрасно, по-мистецьки оздобленій дерев’яній рамі і також книжку Надії Максимів (с.Володимира ЧСВВ) «Експедиція: понад смертю» про голодомор на Україні в 1932-1933 рр. в українській і частково в англійській мовах, що Святіший Отець з цікавістю і вдячністю прийняв та з нагоди 30 річниці ієрейських свячень єпископа І.Білика уділив йому і всім присутнім своє Апостольське благословення.

В 1997 році з 13 по 27 липня засновником і головою Місійного товариства св. Кирила і Методія п. Йозефом Марія Вольфом було організовано поїздку до Австрії, з метою ознайомлення зі скаутською методикою виховання молоді В ній взяли участь активна греко-католицька молодь, монахи, монахині, семінаристи, катехити, священики та єпископ Іриней Білик ЧСВВ.

Можна вважати, що липень 1997 року став датою заснування Католицького скаутства Європи в Україні, якому сприяли: владика Іриней Білик ЧСВВ, о. Софрон Попадюк, о. Василь Зінько ЧСВВ, п. Йозеф Марія де Вольф, п. Віктор Рудь.

З цього часу щорічно відбувалися скаутські табори в Україні, які очолював німецький скаут – священик Лоренц Пфаффенгубер SJM з своїми помічниками. Цікаво, що в Німеччині є спеціальні чоловічі і жіночі монаші спільноти, члени і членкині яких є вишколені  на провідників і провідниць відповідно юнацьких та дівочих скаутських груп.

На даний час вже чимало вишколено виховників як скаутів, так і скауток, які по-апостольськи діють на теренах Львівської, Закарпатської, Тернопільської, Івано-Франківської, Донецької та Хмельницької областей.

5 листопада 2008 року Божого на 92-му році життя в монастирі Сестер Служебниць, що на вул.Коломийській в Івано-Франківську, перестало битися серце Преосвященного Владики Софрона Дмитерка, ЧСВВ – вислуженого Єпископа  Івано-Франківської єпархії УГКЦ.

Владика Софрон постійно проживав в цьому монастирі після того, як в 1989 році переїхав з Коломиї, щоб тут,  в Івано-Франківську, розпочати відновлювати зовнішні офіційні структури Івано-Франківської єпархії УГКЦ та продовжувати керівництво єпархією.

Цей розбудований дім тепер можна назвати монастирем, а в той час владиці Софрону належали тільки дві невеликі кімнати, одна з яких служила за каплицю і спальню, і вітальню. Тут Владика приймав також відвідувачів. Вузький коридор служив за почекальню. На ганку була невелика кухня. В другій кімнаті, що на горищі, проживали Сестри.

Це була і перша канцелярія Єпархії, коли перед поїздкою М.Горбачова до Папи, було офіційно оголошено про дозвіл на реєстрацію греко-католицьких громад.

На тривожне повідомлення Сестер про важкий стан Владики Софрона, який вже 9 днів не приймав ні їжі, ні води, Владика Іриней Білик, ЧСВВ, теперішній канонік Папської Базиліки Санта Марія Маджоре, приїхав ще напередодні, побачився з живим, але вже згасаючим своїм духовним наставником і святителем, можливо вже востаннє.

Гаразд, слуго добрий і вірний! У малому був ти вірний, поставлю тебе над великим. Увійди в радість твого пана  (Мт 25, 23).

Постійно жеврів вогник надії, що хвороба, всіма нами любленого о. Йосафата – тимчасова і він у швидкому часі повернеться до нормального здорового життя та активної душпастирської праці. Проте, іншою була воля Божа. Отець вже за коротке своє життя виповнив вік свій, бо сподобав собі його Господь, тож вирішив переселити його на місце світле, на місце спокійне, де немає болізні, печалі і зітхання.

Чоловік бо - дні його, немов билина: квітне, мов квітка в полі. Потягне над ним вітер, і його немає, і місце, де він був, його не впізнає більше  (Пс 102, 15-16).

Та хоч Божу волю спізнаємо, але серце наше страждає і важко нам усвідомити, що в нашій земній мандрівці вже нема о. Йосафата між нами, який був для багатьох нас добрим прийателем, ревним монахом, активним священиком і духовним наставником та рідним братом, який любив Василіянський Чин, любив понад усе нашу Церкву і свій народ.