Кардинал П’єтро Паролін зустрівся з Президентом Білорусії О. Лукашенком. Від 12 до 15 березня тривав візит до Білорусі Державного Секретаря Апостольської Столиці кардинала П’єтро Пароліна. Програма подорожі, яка відбувалася на запрошення місцевої влади, включала зустрічі з політичним проводом країни, з представниками Православної Церкви, з місцевою Конференцією Католицьких Єпископів, посвячення наріжного каменя під спорудження Апостольської Нунціатури в Мінську, участь в нічному чуванні з молоддю, Євхаристійні богослужіння. Візит став нагодою ознайомитися з життям місцевої Церкви та поглибити стосунки між Церквою та державою. Попередні такі відвідини 2008 року здійснив кардинал Тарчізіо Бертоне.

Папа Франциск оголосив про проведення Надзвичайного Ювілейного Року, приуроченого Божому милосердю. Він повідомив про це у п’ятницю, 13 березня 2015 р., наприкінці проповіді під час покаянного богослужіння в базиліці св. Петра.

«Дорогі брати й сестри, я часто задумувався над тим, як Церква може зробити очевиднішою свою місію бути свідком милосердя, — сказав він. — Це шлях, який розпочинається з духовного навернення. І ми повинні ступити на цей шлях. Саме тому я вирішив проголосити Надзвичайний Ювілей, у центрі якого буде Боже милосердя. Це буде Святий Рік Милосердя. Ми бажаємо прожити його у світлі Господнього слова: “Будьте милосердні, як ваш Отець” (Лк 6, 36). Це стосується зокрема сповідників.

У понеділок, 9 березня 2015 р., вранці, в каплиці Урбана VIII Апостольського палацу у Ватикані, Папа Франциск очолив коротку літургійну відправу, під час якої кардинал Жан-Луї Торан, Президент Папської Ради міжрелігійного діалогу, склав присягу як Камерленг Святої Римської Церкви. Пригадаємо, що Святіший Отець призначив його на це служіння 20 грудня минулого року.

Скріпіть серця ваші (Як 5,8)

Дорогі брати і сестри!

Великий Піст – це час оновлення для Церкви, спільнот і окремих вірян. Однак насамперед це «час благодаті» (пор. 2Кор 6, 2). Господь ніколи не просить нас про щось, чого раніше Сам не дав би нам: «Ми любимо Його, бо Він перший полюбив нас» (1 Йн 4, 19). Ми не байдужі Йому. Кожен з нас дорогий Йому, кожного з нас Він знає по імені, Він піклується про нас і шукає нас, коли ми залишаємо Його. Він цікавиться кожним з нас; Його любов не дозволяє Йому бути байдужим до того, що з нами трапляється. Проте буває, що коли нам добре і ми живемо в своє задоволення, ми забуваємо про інших (чого Бог не робить ніколи), нас не цікавлять їхні проблеми, їхні страждання і скривдження, які вони переживають …, тоді наше серце стає байдужим: коли мені відносно добре й зручно, я забуваю про тих, кому погано. Така егоїстична постава байдужості досягла сьогодні всесвітнього масштабу, так що можемо говорити про глобалізацію байдужості. Це проблема, якій ми, християни, повинні протистояти.

Детальніше...